• Додати у соцмережі
  • Додати у вибране
  • Додати у спільноту

Альонка Андрієвська

16 Жовт, 2016 01:00 (записи)

Міська лірика

  • Прокоментував Віталій Українець
    (16 Жовт, 2016 05:09)
  • Cподобалось - 5
  • Не сподобалось - 0
  • Підняття вверх - 0

...

09 Жовт, 2016
Восени сіре небо так низько...
Але зовсім не страшно мені.
Воно ніби втискає у землю,
Манить душу забутися в сні.

Повертає думки, що минули,
Стає так важливо усе...
Мрії, роздуми, що замкнули
Несвідоме, свідоме - мене!

Що життя моє - енний відрізок,
І за все, що іще не було
Тільки я винна. Де ж мій мізок?
Де натхнення? Чи вже загуло?

Знову осінь...Я час розтрачаю
На турботи, яких не згадать.
Хоч чудова сім'я, сина маю, 
А про мрії коли там питать.

На роботі я стигну, росту,
Та займатися мрію не цим.
Але як працювать " в холосту"?
В збитку бути? З бюджетом куцим?

А життя так жорстоко летить!
І не дасть повернути літа.
Якщо зараз дать думам спочить,
То вони відійдуть в забуття.
  • Рейтинг за сьогодні - 0
  • Рейтинг за тиждень - 0
  • Рейтинг за місяць - 0
  • Рейтинг за рік - 0
11 Жовт, 2016 в 19:50
Чудесно!
Відповісти
Cподобалось 1 людині
16 Жовт, 2016 в 05:09
Відповісти
Cподобалось 1 людині
Додати вірш